мавпа

 

У поїзді:

– Ви неправильно живете: нічого, крім роботи, не бачите в цьому житті!

– А як треба жити?

– Замість того, щоб у компі сидіти і працювати, поговорили би зі мною, все одно нема що зараз робити! Інакше жити треба, не так!

– А я тільки з відпустки повернулася: 42 дні мандрів Південною Америкою.

– Знайшли куди їхати, в Африку треба було – там цікаво!

– А ви були в Південній Америці?

– Ні.

– А в Африці?

– Ні.

– А де були?

– Ніде не був. Не можу собі дозволити: з роботи не відпустять і грошей не має.

– А чому ви вирішили, що погано там, де ви не були? Вам не приходило в голову, що коли інші б’ють байдики і теревенять про сусідів:

  • хто з ким спить із зірок
  • або ще гірше – як у нашій країні все погано, а буде ще гірше,
  • я не витрачаю жодної хвилини на те, що мені не подобається і для мене нецікаве?

 

Замість того, щоб підтримувати з вами порожню розмову ні про що, я займаюся улюбленою справою, яка приносить користь людям і радість мені!

 

Проаналізуємо!

Ви мене тільки що на рівному місці розкритикували за трьома моментами:

  • я неправильно працюю,
  • не туди мандрую
  • і не хочу з ввічливості розважати випадкового попутника, якому нудно, позаяк у мене є набагато цікавіші справи!

 

Чи не здається вам, що ви неввічливі, некоректні і несправедливі щодо мене?

Хто вам дав право мене критикувати і повчати, як треба жити?

Чим я вас роздратувала?

 

– Ну, я набагато старший і мені шкода вас, що ви марнуєте своє життя не на те, що треба, – на бізнес!

– А вам скільки років?

– 54.

– А мені 40. Але якщо б мені було і 18, вашу поведінку коректною аж ніяк назвати не можна.

 

І якщо ви думаєте, що я буду перед вами виправдовуватися або відкладу свою роботу (бо ж незручно мовчки їхати в поїзді, коли сусіду хочеться поговорити), то, на жаль, у мене немає на це ні часу, ні бажання!

 

Шок попутника. Вампіризм не вдався.

 

Забирали у нас їжу.
Забирали у нас їжу.

 

Мій результат:

 

А скільки таких ситуацій на кожному кроці?

Коли від запланованих справ нас відволікають балакучі подружки, які вирішили нам подзвонити або прийти без попередження “на горнятко чаю”.

Або люди, яких ми відверто дратуємо своїм успіхом і цілеспрямованістю!

 

Навіть техніка була під загрозою затягнення в джунглі!

Навіть техніка була під загрозою потрапити в джунглі!

 

Вони можуть звинувачувати нас у тому,

  • що ми погані друзі,
  • не хочемо їм позичити гроші без повернення,
  • не допомагаємо посеред ночі забрати їх після п’яної вечірки, бо нам треба виспатися перед важливими переговорами.

До речі, ми не дозволили собі скласти їм компанію, тому що готувалися до відповідального звіту або зустрічі.

Або нас взагалі не запросили, і згадали про наше існування тільки з корисливих міркувань!

 

А колеги?

Які скидають на нас свою роботу, а нам незручно відмовити, – ми ж такі хороші!

 

Цікава стаття: Ненавиджу колег по роботі, – читайте!

 

Вони йдуть відпочивати додому – адже в них іменини в племінника/бабусі/сестри, а ми – з власної волі залишаємося в офісі до ночі, виконуючи і свою, і їхню роботу.

 

Свій негатив ми несемо додому і зриваємось на найближчих людях!

Які, попри те, що нас не бачать, бо ми працюємо цілодобово, ще й винні виявляються!

“Вампірам” нашого життя ми ж не сказали нічого!

Мої рекомендації:

  • припиніть бути заручником виховання та іміджу, мене також виховували завжди бути хорошою, чемною дівчинкою з добропорядної сім’ї (моя історія тут - тільки не шокуйтеся!),
  • забороняйте “вампірам” випадковим або тим, з ким ви змушені співіснувати, постійно нахабно використовувати вас і ваші ресурси, робіть це технічно – тут написано, як,
  • максимально корисно використовуйте так званий “мертвий час” (очікування на вокзалі, на зупинці, в черзі до лікаря, у поїзді, в літаку),
  • чітко ставте перед собою мету та впевнено прямуйте до її здійснення,
  • вмійте посміятися над собою та обставинами!
  • Ось для вас 5 секретів Людмили Калабухи:

як завжди, зберігати спокій, оптимізм, впевненість у собі, друзях, клієнтах та хороших заробітках, навіть коли тебе несправедливо критикують!!!

 

А як би ви зреагували на такого нахабного викрадача вашого часу і, не побоюсь цього слова, – вашого життя?

Поділіться у коментарях!